Фуражне сорго: передові практики

Фуражне сорго має багато переваг, від випасу до зеленої маси. Роз’яснення та найкращі практики від Фредеріка Ґеджа, менеджера компанії Lidea з розвитку ринку сорго в Європі.

Сильні рослини, які не вимагають видалення бур’янів і швидко продукують корм у великих кількостях, особливо влітку: фуражне сорго сьогодні продовжує доводити свою цінність.

Фуражне сорго буває двох типів: одноукісне, що використовується для силосу, і багатоукісне, для випасу, виробництва зеленої маси, сінажу або силосу.

Дві прості поради для багатоукісного сорго

Вживання худобою молодих рослин (багатоукісного сорго) на пасовищах може в деяких випадках бути ризикованим через вміст у них дуррину: «Хоча дуррин розчиняється в рослині сорго під час її росту, він тим не менше концентрується в невеликій кількості біомаси на ранніх стадіях розвитк. Таким чином, споживання молодих рослин у великих кількостях містить ризик отруєння худоби», — пояснює Фредерік Ґедж. Цього ризику легко уникнути, дотримуючись двох основних правил.

Дотримання мінімального розміру рослин при випасі худоби

Уникайте випасу худоби на багатоукісному сорго до того, як розмір рослин перевищить 40-50 см для суданської трави (сорт Пайпер) і 60-70 см для гібридів (типу сорго звичайне*суданська трава або суданська трава*суданська трава). При виживанні більш зрілих рослин жодного доведеного ризику немає.

24 години «відпочинку» для корму й сіна

При використанні у якості корму скошеного сорго або сіна з нього, скошування рослини за 24 години до використання дозволить запобігти будь-яких ризиків.

А як з одноукісним сорго?

«Що стосується одноукісного фуражного сорго, то не було зафіксовано жодного випадку отруєння, пов’язаного з використанням силосу для годівлі тварин узимку», — уточнює Фредерік Ґедж. Дуррин, насправді, – це дуже летка кислота, яка дуже швидко зникає після збирання врожаю. Оскільки ризик токсичності при скошуванні зведений до нуля, при силосуванні особливі запобіжні заходи не потрібні».